Міністр інфраструктури порадив транспортникам здати свої маршрутки в металобрухт

Министр инфраструктуры посоветовал транспортникам сдать свои маршрутки в металлолом

Міністр інфраструктури Володимир Омелян порадив власникам транспортних компаній швидше розпродати свої “маршрутки”, поки на них ще є покупці, тому що через рік вони не зможуть їх продати навіть за ціною металобрухту. Такою сенсаційною заявою міністр підсумував введення в Україні нових правил допуску на маршрути, де буде діяти бінарна система оцінки критеріїв для автоперевізників.

Поки розумні власники компаній мають шанс продати старий автобусний флот за акційними цінами тим, хто все ще сподівається, що реформа не триватиме довго і український народ далі можна буде возити десятиліттями в лайні.

Министр инфраструктуры посоветовал транспортникам сдать свои маршрутки в металлолом

Через рік звичні «маршрутки» будуть за ціною металобрухту. І то, якщо Ви умовте пункт металобрухту їх викупити у Вас. – так написав Володимир Омелян на своїй сторінці в Facebook.

У чому буде полягати реформа автобусних пасажирських перевезень. Коротенько нагадаємо, що за новими правилами доступ на маршрути можуть отримати всі бажаючі, але оцінювати пріоритетність будуть основі чітких критеріїв, які оцінюються в балах.

Министр инфраструктуры посоветовал транспортникам сдать свои маршрутки в металлолом

Переможець конкурсу буде укладати договір на п’ять років. Угода може бути продовжена ще на п’ять років, якщо не буде порушень і перевізник буде інвестувати в оновлення автопарку.

Якщо на отримання маршруту подаються два або три перевізника і всі вони відповідають мінімальним вимогам безпеки та якості і мають всі документи, то дозвіл надається всім.

Далі працюють базові правила ринкової економіки: компанії пропонують пасажиру кращі умови, а він вибирає перевізника.

Але будуть ще критерії оцінки самих перевізників. Екологічність. Чим вищої категорії екологічності транспортного засобу (Євро-3 – Евро-6), тим більше балів нараховується за кожен з них. Також бали даються за низькопідлогові автобуси. За кожен з них перевізник може отримати п’ять балів. За электробус дають сім балів, за автобуси на економічних видах палива (газодизель або гібрид) – п’ять балів.

Звучить красиво і привабливо, тільки реалії можуть бути зовсім інші. Наприклад, вартість низькопідлогового електробуса більш менш пристойного виробника зараз складає 350-450 тис. євро. Вартість “маршрутки”, від якої міністр пропонує позбутися – $50-60 тис. Термін окупності першого при нинішніх тарифах на перевезення пасажирів – нескінченність, “маршрутки” відбиваються за кілька років. Ось це і є першопричина засилля на наших дорогах “маршруток”, які так не подобаються в Мінінфраструктури, а зовсім не корумповані чиновники і “непрозорі” конкурси.

Але у Володимира Омеляна є рецепт і на цей рахунок. Зокрема, він сумнівається, що в Україні вистачить потужностей для виробництва потрібної кількості сучасних автобусів і пропонує покликати сюди іноземного інвестора.

І, до речі, маленька реформа, як завжди, тягне за собою ряд інших. Які будуть нові автобуси в Україні? Імпортовані або власного виробництва? Якщо власного, то достатньо потужностей? Об’єднати зусилля декількох міст і приватних компаній, провести світової тендер і розмістити виробництво сучасних автобусів в Україні?

До речі, нагадуємо, що в Україні діє кредитна лінія європейських банків на оновлення комунального електричного транспорту, компонентом якого є виробництво. – написав міністр інфраструктури на своїй сторінці в Facebook.

Відмінна ідея. Дозволимо собі лише одну ремарку. Один тільки луцький завод “Богдан Моторс” має потужності для випуску 2200 автобусів на рік. Черкаський завод “Ataman” може випускати ще 3000 автобусів, а потужності чернігівського “Еталон” і бориспільського “БАЗ” додають ще як мінімум 2000 штук. Є ще десь і залишок потужностей колишнього гіганта Лазу, який у свій час випускав по 15000 автобусів на рік. Потужності в Україні є. Грошей немає.

Ринок автобусів України за весь 2017 рік в Україні склав всього 1119 штук, левова частка з яких – це шкільні моделі. І іноземний виробник, до речі, до нас вже приходь – IVECO, яка створила ще в 1996 році СП “IVECO-КрАЗ”,а потім тихо його закрила. До нас не прийшов іноземний виробник, не тому що його не звали, а тому що для нього так і не були створені за 27 років умови. Більше того, українські чиновники примудрилися за цей час розвалити цілі галузі і сотні виробників комплектуючих. Так, що однією бальною системою тут не допоможеш. Ринку потрібні інвестиції і гарантовані довготривалі умови незмінних правил. Тільки тоді з’являться інвестори і нові автобуси на маршрутах.